Телевізійне самонаведення

Системи, в яких головка самонаведення орієнтується на светоконстрастний темний або світлий щодо навколишнього фону край мети. Причому лінія контрасту може формуватися не тільки контрастним кольором на загальному тлі, а й падаючими сонячними променями і тінями. Після прицілювання зображення мети фіксується в пам’яті ракети і в міру наближення до мети автоматично оновлюється. Основним елементом телевізійної ГСН є чорно-біла оптико-електронна телекамера. На радянських ракетах використовувалася аналогова телекамера з телевізійним стандартом 625 рядків на 550 ліній, в сучасних телевізійних ДБН використовується ПЗС-матриця . Телевізійне самонаведення є пасивним, що дозволяє проводити атаку приховану від противника.

Перевагою телевізійної системи наведення є висока точність попадання ракети в ціль, що дозволяє вражати поодинокі маневрені малорозмірні об’єкти. До того ж телевізійна система після пуску є автономною, тому ніяк не обмежує носій в маневрі, що реалізує принцип «вистрілив-забув». До недоліків відноситься сильна залежність від погодних умов, а також складу і забрудненості атмосфери. Телевізійна система самонаведення ефективно працює тільки при яскравому контрастному світлі.

Використовується на ракетах:

• Х-25МТ · Х-29Т (Е)
• AGM-65A / B · AGM-65H / K